Спогади Троцюк Ганни Олександрівни
1 квітня 1977 року, хочете вірте, а хочете ні, я вперше переступила поріг Рівненського палацу піонерів та школярів. Моя посада – методист за місцем проживання. Був якийсь острах, бо напрямок роботи – абсолютно новий. Тоді думалось, що це ненадовго, що звільниться десь в школі місце вчителя математики і я перейду працювати за спеціальністю. Проте не так склалося, як гадалося. Затрималася я в Палаці більше ніж на 30 років. Пройшла пішки все місто, щоб познайомитися з роботою всіх підліткових клубів, спорт інструкторів та педагогів, перечитала всю літературу з даного питання, яку на той час можна було віднайти.
Колектив Палацу невеликий, але дружний, працював без директора під керівництвом завуча Скрипковської Галини Федорівни. Влітку призначили директором Первушевську Ірину Олександрівну, яка до того працювала третім секретарем міському комсомолу. Молода, енергійна директорка з ентузіазмом взялася за роботу. Значно збільшувалася сітка різноманітних гуртків, створювалися нові художні колективи. Політико-масовий відділ організовував навчання шкільного активу, старших піонервожатих, класних керівників, педагогів за місцем проживання, проводили піонерські, комсомольські свята, зльоти. За місцем проживання проводилося багато спортивних змагань: з настольного тенісу, «Кожаний м’яч», «Золота шайба» тощо. Прижилися такі форми роботи як свято вулиці, свято двору, тимурівські десанти, зустрічі з ветеранами війни.Не вистачало приміщень, тому заняття проводилися на базі шкіл, підліткових клубів. Колектив Палацу шукав нові підходи для організації позашкільної роботи з дітьми та молоддю.
У державі розпочався процес демократизації. Рівненський палац піонерів та школярів першим в Україні змінив свій статус і був перейменований в Палац дітей та молоді у 1990 році. Міністерство освіти і науки України вивчає і узагальнює досвід роботи педагогічного колективу, а з 1997 року ПДМ стає експериментальним майданчиком за темою «Розвиток творчої особистості в системі допрофесійної підготовки позашкільного закладу».
У 1991 році як результат пошуку нових освітніх форм роботи в умовах позашкілля була створена Школа української культури з відділенями народного танцю, образотворчого мистецтва, народознавства. Відділення народознавства, яке я очолила, групи гуманітарного розвитку для дітей 1-7 класів вивчали народні звичаї, традиції, розвиток мовлення. За допомогою науковців Рівненського гуманітарного університету, Львівського інституту етнографії і фольклору самостійно розробляли програми з усіх навчальних предметів. Разом з педагогом з народознавства Абрамович В.А. проводили пошукові експедиції в навколишні села, записували фольклор, збирали старі побутові речі. Все це використовували на заняттях, родинних святах.
Після п’яти років плідної роботи на базі відділення народознавства Школи української культури була створена Гуманітарна школа у 1996 році за наступними напрямками: групи гуманітарного розвитку (1-7 класи), групи вивчення англійської мови (7-9 класи), групи журналістики (9-11 класи), групи правознавства (9-11 класи),секції МАН з фольклору, етнографії, археології (8-11 класи). У Школі викладали Шумик Валентина – головний редактор газети «Сім днів», Галич Валентина Миколаївна – кандидат філологічних наук РДГУ, Галич Олександр Андрійович — кандидат філологічних наук, професор РДГУ, Торош Володимир Семенович- викладач правознавства РІІВГ. У грудні 2002 року вийшов пілотний номер газети для учнівської молоді «Без секретів». Засновник МГО «Сприяння позашкільній освіті та соціальному захисту дітей та підлітків». У 2006 році газета визнана «Кращою газетою для школярів»у відкритому рейтингу «Гордість міста»., а в 2007 році- кращим виданням для учнівської молоді у всеукраїнському рейтингу. Багато випускників Школи стали знаними журналістами, відомими юристами, викладачами, перекладачами.
За такий довгий період роботи у Палаці мені довелося брати участь у багатьох проектах: створення і організація роботи Парламенту дітей міста, створення і керівництво МГО «Сприяння позашкільній освіті», яка стала партнером Палацу у проведенні багатьох заходів (Благодійного Марафону «З вірою в майбутнє», сімейного свята «Золотий апельсин», організації та проведенні Днів Дублера в ПДМ тощо).
Спогади Троцюк Ганни Олександрівни
27.09.2019 року