1940-1950 — Народження. Війна та відновлення
НАПЕРЕДОДНІ ВІЙНИ У ПАЛАЦІ ПІОНЕРІВ ТА ЖОВТЕНЯТ
У різних гуртках (драматичному, художнього читання, балетному, ансамблі пісні і танцю, духовому оркестрі, шумовому, скрипальському) займалися 1200 юних рівнян різного віку. Окрім гуртків художнього напрямку, були інші. У той рік кранїна жила передчуттям війни, а тому в Палаці поруч з художніми гуртками були обронно-фізкультурний, протиповітряний, хімічної оборони, ворошиловських стрільців, військово-санітарний, планерний, гімнастичний та інші.
Життя Палацу в довоєнний період досить часто висвітлювалося на сторінках обласної газети «Червоний прапор». Напередодні Нового 1941 року в газеті було вміщено замітку — «Палац до Нового року»: «….в Палаці вперше буде новорічна ялинка. Діти готують велику новорічну програму. Балетний гурток, яким керує тов. Савіна, готує балет «Новорічна ніч» на музику Чайковського. Драматичний гурток (керівник тов. Шаро) готує постановку «Снігуронька».
Нові пісні вивчає шумовий оркестр. Палац піонерів у дні проведення ялинки обслужить до 3000 школярів». Серед активних учасників піонерської та комсомольської діяльності Палацу були відомі люди, серед яких, зокрема відомий журналіст та фотограф Кім Закарлюк. Пригадує Галина Чайка у минулому вчителька СШ №7: «Балетний гурток, у якому я займалася перед війною, готувався до поїздки у Київ на фестиваль танцю серед бальних колективів, але почалося бомбардування і фестивалю відбутися не судилося».
Під час Великої вітчизняної війни діяльність Палацу піонерів була призупинена.
Другий період народження Палацу – післявоєнний. 9 липня 1944 року Палац піонерів розпочав свою роботу, хоча приміщення, в якому він знаходився, потребувало повної реконструкції. Влітку 1946 р. капітальний ремонт будівлі завершився. На першому поверсі будинку розташувалась дитяча бібліотека і станція юних натуралістів, на другому – власне приміщення Палацу піонерів. При вході у палац на невисоких постаментах з’явились статуї піонера та піонерки, спеціально привезених з Києва для Рівненського палацу піонерів.
Офіційно друге відкриття Палацу відбулося в день народження Піонерської організації ім. В.І. Леніна.
Головна мета Палацу піонерів післявоєнного періоду – підготовка піонерів-інструкторів, які могли б надати допомогу керівникам шкільних гуртків. Девіз Палацу – «Навчився сам – навчи товариша». Бюро обкому комсомолу затвердило директором Палацу кандидатуру Ольги Батуріної. Колектив працівників нараховував 12 чоловік, з яких 7 – педагоги. Вони прагнули виховати у дітей високі моральні якості, відповідальне ставлення до праці та навчання. Велика увага в роботі Палацу приділялась естетичному вихованню дітей, розвитку їх здібностей і таланту. Для досягнення цієї мети у Палаці почали працювати нові гуртки – хоровий, балетний, драматичний, художньої вишивки, фотогурток, майстрів ліплення, теслярів, образотворчого мистецтва.
На початку 1948 року у Палаці піонерів створений ансамбль піонерської пісні й танцю. Учасники ансамблю, окрім концертної програми, готували вистави. Одна з вистав «Сон у лісі» була представлена на республіканському огляді художньої самодіяльності у м. Києві. Популярністю користувався драматичний гурток, який пізніше отримав назву «Театр юних». Діти вчилися акторській майстерності, мистецтву перетворень, грі на сцені. З 1948 року гуртком керувала професійна акторка – Віра Рімша. Репертуар театру був насичений і різноманітний. За час свого існування «Театр юних» поставив 36 вистав для дітей: «Дванадцять місяців», «Лісова Казка», «Попелюшка», «Чиполіно» тощо. Згодом театр пробував свої сили у більш серйозній драматургії [10: 3]. Хореографічний колектив відвідувало 80 юних танцюристів. З 1949 р. ним керувала професійна балерина Харківського театру опери і балету Марія Павленко. У репертуарі гуртка були різноманітні танці народів радянських республік, танцювальні мініатюри, класичні вистави, такі як «Пори року», «Снігуронька», «Сон у Лісі». Окрім зазначених вище, широкою популярністю, особливо у хлопчиків, користувалися гуртки авіамоделювання та радіомоделювання. У 1948 році при палаці заснована школа для навчання вожатих, які прийшли до школи з виробництва. Спеціально для школи була обладнана піонерська кімната, де проходили засідання обласного та міського штабу піонерів, заняття піонерського активу, навчання піонервожатих, проводились семінари. В Палаці піонерів було також організовано школу масовиків-витівників, в якій навчали загінних вожатих та «Батьківський лекторій», де бажаючі знайомилися з проблемами виховання дітей в сім’ї та школі, проводились консультації батьків, щодо розвитку та формування особистості їх дітей. Лекції читали досвідчені педагоги, директори шкіл.
(О.А. Гудовсек. Становлення позашкільної освіти на Рівненщині: міський Палац дітей та молоді )
1951-1955 — Відбудова та розвиток
У 1957 році прийшла в палац піонерів та школярів Євгенія Василівна Ємельянова і очолила гурток художньої вишивки. Ще в дитинстві вона милувалася вишитими сорочками своєї бабусі. Пізніше у неї з‘явилося бажання вишивати самостійно красиві узори доріжок та рушників. Так почалися творчі пошуки, перші самостійні роботи. Вишивальниця їздила по селах, збирала зразки українських народних вишивок, ткацтва змальовувала їх узори.
Великою заслугою Ємельянової є відродження та популяризація самодіяльної поліської вишивки. Всі здобуті знання та вміння педагог передавала дітям. Велику радість творчості вони пізнавали на зайняттях у Євгенії Василівни.
Вже у 1958 році гурток Ємельянової одержав першу нагороду – Грамоту Міністерства освіти УРСР. Відтоді роботи гуртківців та її наставника користуються незмінним успіхом на всіх виставках, місцевих, обласних, республіканських. За видатні досягнення в справі художнього виховання школярів Євгенії Василівні Ємельяновій присуджено почесне звання „Відмінник народної освіти”. Вона має звання „Народний майстер декоративно-прикладного мистецтва”. Євгенія Василівна Лауреат першого і другого Всесоюзного фестивалю самодіяльної художньої творчості.
1966-1976 — Від піонерських гасел до творчості
Значна педагогічна робота в міському Палаці піонерів та школярів була проведена у 1960-80-ті роки. У цей час тут діють відділи методичної та політико-масової роботи, художньо-естетичного виховання, науки і техніки, спортивно-масової роботи.
При Палаці почали працювати міська Мала академія наук «Дослідник», а також різні секції, школи, гуртки. Високого рівня досягли такі колективи Палацу, як хор «Рівненські Дзвіночки», оркестр народних інструментів, театр-студія, ВІА «Цвіркуни» і «Меридіан», гуртки художньої вишивки і в’язання, ізостудія, ансамбль пісні і танцю «Дружба», який став лауреатом обласної комсомольської премії ім. М. Максиса, Другого Всесоюзного огляду самодіяльної художньої творчості трудящих. В Палаці діяв фотогурток, гуртки авіа– і суднобудування, військово-спортивний клуб «Відвага» та багато інших. 19 травня 1983 року колективи Палацу з успіхом виступили на Центральному телебаченні в Останкіно у Москві, що стало для учнів та педагогів Палацу значним досягненням.
В 1968 році в Володимиром Островським створений хор «Рівненські дзвіночки». З 1976 року хором керує заслужений працівник культури України Марія Гончарова. «Рівненські дзвіночки» — дитячий хор, який виховав сотні дівчаток та хлопчиків, став самим популярним дитячим хоровим колективом на Рівненщині.
Отримавши звання «Зразковий», завоювавши звання Лауреата ІІ премії Всеукраїнського конкурсу ім. М. Д. Леонтовича (1988 р., м. Київ), хор заслужено визнаний на теренах України і зарубіжжя. Хоровий колектив гастролював в Болгарії, Росії, Польщі, Естонії.
З 1993 року хор під назвою – «Ave Maria» — працює в музичній школі № 2 м. Рівне, а з вересня 2008 року – в Рівненському міському Палаці дітей та молоді. За 15 років зразковий камерний хор став Лауреатом Першої премії Міжнародного конкурсу дитячих хорових колективів «Артеківські зорі» (2000р., Артек, АР Крим), володарем «Гран-При» Міжнародного конкурсу «Весняні дзвіночки» (1989 р.). Мистецтво хору «Ave Maria» оцінювали в Німеччині, Франції, Італії, Польщі, Росії, Чехії (1999 – 2015 рр.)